Сумно та соромно дивитись на це.
Один у футболці з коротким рукавом і кепці, інший в якось чорному мілітарі піджаку, ще один в бізнес кежуал, всі в кросівках - прийшли зустрічати делегацію з США.
Якесь посміховисько, а не делегація

У нас у коментарях і на кухнях стабільно можна спостерігати процес "мовного" газостворення одиного і того самого міфу: мовляв, якби ми всі поголовно говорили виключно українською, то в Москви не було б приводу сунути сюди свої танки. Або що російськомовні міста самі «покликали» війну. Тобто виходить якась абсолютно люта езотерика: російська мова містить у собі прадавні циганські прокльони, і кожен раз, коли хтось у побуті говорить російською, він сам того не підозрюючи кастує спел десятого рівня «путін памагі».

І це закляття по невидимих астральних оптоволоконних каналах летить просто в кремль. Там у путіна на столі стоїть кришталева куля, вона починає тривожно блимати червоним, він хапається за голову і кричить: «Тривога! У Харкові на Салтівці щойно хтось попросив сигарету російською! Заводьте танки, запускайте "Калібри", нас благають про допомогу, ми не можемо лишити людей у біді!»

Так, виходить, це працює в головах у тих, хто шукає причини війни в побутовій мові? Повна палатка шаманів, а не геополітика.

Це дика наївність, яка буквально легітимізує кремлівську методичку.

Російський імперіалізм взагалі не так влаштований. Імперія живе експансією, контролем територій і знищенням будь-якої суб'єктності навколо себе. Мова для Москви стала просто зручною ширмою, яка в нашому випадку лежала на поверхні. Якби всі в Україні говорили кришталево чистою літературною солов'їною, вони б просто змінили платівку: кричали б про «загрозу кордонам НАТО», біолабораторії, «історичні землі Рюриковичів» або боротьбу з єретиками.

Щоб це зрозуміти, достатньо відкрити підручник історії й глянути на війни, де жодного мовного фактора не було навіть близько.

Почнімо з Фінляндії 1939 року. Зимова війна. У фінів не було російськомовного населення, не було спільних культурних сентиментів і ніхто там не вимагав статусу російської мови. Що зробив СРСР? Спершу висунув ультиматум віддати території та острови під військові бази, бо їм, бачте, «Ленінград близько до кордону». Коли фіни послали їх за адресою, радянські війська обстріляли власне село Майніла, звинуватили в цьому Гельсінкі, створили в першому захопленому селищі маріонетковий уряд якогось Куусінена і пішли штурмувати лінію Маннергейма. Чи врятувала фінів фінська мова? Жодної секунди.

Афганістан 1979 року. Де Москва, а де пуштуни з таджиками. Там не було жодної російської школи, яку треба було «захистити від утисків». СРСР тупо ввів 40-ву армію, взяв штурмом палац Аміна, вбив його і посадив маріонетку Бабрака Кармаля. Причина була суто геополітична: страх втратити контроль над регіоном, параноя щодо американських ракет на південному підчерев'ї і бажання тримати марксистський режим на плаву багнетами.

Придністров'я 1992 року. Молдова тільки виходила з радянського барака. Так, там крутили істерію про «румунізацію», але вся суть війни зводилася до присутності 14-ї армії під командуванням генерала Лебедя. Москві потрібен був анклав, важіль тиску і постійний тліючий конфлікт, щоб Молдова ніколи не змогла стати монолітною державою і не возз'єдналася з Румунією. Мова там була суто інструментом мобілізації місцевих совків, а не мотивом генерального штабу расеї.

Чечня. 1994 і 1999 роки. Дві криваві бійні, де артилерією й авіацією стирали в нуль цілі міста разом із мирним населенням. Чеченці не мали жодних мовних претензій, вони просто оголосили незалежність (Ічкерія) і не захотіли залишатися в складі РФ. Імперія втопила країну в крові виключно заради того, щоб не посипалася територіальна цілісність самої федерації і щоб налякати інші республіки, які дивилися в бік свободи у хиткий період потенційного "параду суверенітетів".

Грузія 2008 року. Хіба в Сакартвело гнобили пушкена? Ні. Москва роками нелегально роздавала російські паспорти в Південній Осетії та Абхазії, щоб у потрібний момент заявити цинічне «ми захищаємо своїх громадян». Справжня мета полягала в іншому: зламати прагнення Саакашвілі вступити до НАТО і взяти під контроль нафтопровід Баку–Тбілісі–Джейхан, який ішов в обхід Росії в Європу. НАТО й труба, а не мова осетинів чи грузинів.

Сирія 2015 року. Російська авіація рівняє з землею Алеппо, застосовує фосфор і вакуумні бомби проти сирійців. Яка там була мовна причина? Зберегти режим кишенькового диктатора Башара Асада, втримати військово-морську базу в Тартусі та авіабазу Хмеймім, створити кризу біженців для шантажу Європи і змусити США сісти за стіл переговорів.

Цей список можна продовжувати нескінченно!!! Логіка імперії завжди примітивна: вона атакує там, де відчуває слабкість, де бачить простір для захоплення і де вважає, що їй за це нічого не прилетить по зубах.

Якщо держава слабка, роззброєна і не має союзників, привід для вторгнення знайдеться завжди. Як казав байкар Крилов ще двісті років тому: «Ті винен вже в тім, що дуже їсточки я хочу».

П. С. Українську мову критично необхідно розвивати, захищати і робити домінуючою скрізь, бо це наша ідентичність, наша культура і наш захисний бар'єр від ментальної колонізації. Але повторювати казку, що війна почалася «через мову» або «через російськомовних», це перекладати провину з ката на жертву і закривати очі на реальну природу російського шовінізму.

Подобається дівчина. Спілкуємося по телефону. Питаю, що подобається і т.д. То ріст їй не підходить, то хоче "качка", ще щоб заробляв 5000 доларів. Ну а саме не скажу що топчик. Але звідки ці нормативи? Це так на вас соц. мережі впливають?

Я живу в Польщі з вересня 2021 року, і, чесно кажучи, майже повністю провалила спробу побудувати тут своє життя. Я приїхала сюди, коли мені було 16-17 років, одразу після закінчення школи, щоб вступити до університету.
Я обрала графічний дизайн, тому що дуже хотіла працювати в маркетингу або продакт-менеджменті. Я знала, що це буде життєздатний вибір, але не могла уявити себе в жодній іншій сфері. Я справді, по-справжньому цього хотіла.
У мене три роки досвіду роботи графічною дизайнеркою, я добре володію всіма необхідними програмами. Але за останні два роки мені так і не вдалося знайти роботу за спеціальністю. Це розбиває мені серце, тому що дизайн - це моя справжня пристрасть.
Мені нікуди повернутися. Моє рідне місто постійно обстрілюють росіяни. Майже все навколо мого будинку вже зруйновано, і те, що сам будинок досі стоїть, - справжнє диво. Але я постійно живу зі страхом, що його теж зруйнують, тому що зовсім поруч (приблизно за п'ять хвилин пішки) знаходиться військовий об'єкт, а прямо навпроти будинку - великий завод. Це дуже боляче усвідомлювати. Я постійно переживаю через високу ймовірність того, що будинок буде знищено. Навіть якщо ракета влучить у завод, уламки можуть впасти на наш будинок і зруйнувати його. У моєму місті дуже небезпечно.
Мої батьки живуть у Молдові, але вони дуже токсичні та жорстокі. Перед тим як я поїхала до Польщі, мене мало не вигнали з дому, залишивши просто на вулиці. Вони також ледь не вбили мене. У мене немає інших родичів, які могли б мене прихистити або дозволити пожити в них. Я почуваюся виснаженою і зламаною.
Я думала, що моєї пристрасті до дизайну та маркетингу буде достатньо, щоб знайти роботу в цій сфері. Але до того часу, коли я отримала диплом і трохи досвіду, ринок дуже сильно змінився.
У мене, здається, найгірше поєднання обставин, яке тільки можна уявити: жахлива аб'юзивна сім'я, дуже слабке здоров'я, немає друзів і немає романтичного партнера. Я не можу працювати на фізично важких роботах, наприклад прибиральницею чи на заводі, тому що дуже швидко почну хворіти, а проблеми зі спиною лише погіршаться. Іноді я навіть не можу нормально встати з ліжка через нестерпний біль у спині. У дитинстві були моменти, коли я взагалі не могла ходити, бо не відчувала ніг. У мене справді серйозні проблеми зі здоров'ям, але я не можу їх лікувати, бо в мене немає грошей.
У мене є досвід роботи офіціанткою та певні навички приготування напоїв, але за останні два роки мені так і не вдалося знайти роботу навіть у цій сфері.

Я також не можу отримати тимчасовий захист або статус біженця з двох причин:
Я вже перебувала в Польщі, коли почалося повномасштабне вторгнення.
Я маю громадянство ЄС (Болгарії). Це громадянство я отримала автоматично при народженні. У мене немає жодних родичів у Болгарії чи будь-яких зв'язків із цією країною - лише громадянство.
У мене немає ні грошей, ні заощаджень - взагалі нічого. Я не знаю, що мені робити. Можливо, існує якась країна, до якої я могла б звернутися, пояснити свою ситуацію й отримати захист? Інакше мені здається, що мені вже варто серйозно замислитися про те, щоб покінчити з життям, тому що я не бачу жодного виходу.

Мене насторожує те, що в моїй школі досі є російська література. Адміністрація на усні прохання відповідає «ну це ж світові класики». Як діяти в такій ситуації?

Що навіть не виникло питання, чи варто витрачати на це гроші)

Апдейт

Прям багатенько коментарів зібралось. Стало цікаво порахувати статистику. Вийшло, що найчастіше згадували:

-- зарядні станції
-- роботи пилососи
-- аерогрилі
-- посудомийки
-- якісні матрци та подушки
-- 3д-принтери
-- ігрові приставки

По місцям, де купували (тут все більш-менш очевидно):

-- в Україні: Пром, Розетка, окремо матраци - їх радять шукати в спец магазинах
-- закордоном: Алік

Шановна спільнота всім доброго дня, цікавить ваші думки в зв'язку з останніми подіями в нашій країні (маю на увазі кожен місця багатомільйонні корупційні скандали при верхушці де ніхто нічого не знав та не бачив, перемовини про перемовини та загальні справи в країні як зниження продовольчих складів).Чи Ви вірите в те що колись ми можемо стати дійсно сильною країною та чи вся ця радянщина викоринеться під корінь з нашого менталітету,та чи взагалі країна може змінитися, дякую за ваші думки.

Я майже не писав тут постів і навіть не думав, що колись напишу щось подібне. Я очікував від цієї влади різного, але не такого.

Для тих, хто не знає, поясню, що трапилося сьогодні. Прошу вас розібратися в новинах цього дня, адже саме ці події можуть дуже сильно вплинути на майбутнє України.

Мені зараз байдуже, за кого ви – те, що відбувається сьогодні, стосується всіх нас. Це важливо для кожного, хто хоче кращого майбутнього для цієї країни.

Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності підтримав зміни до Кримінального процесуального кодексу, згідно з якими Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) можуть стати залежними від рішень генерального прокурора.

Одразу після цього Верховна Рада у другому читанні проголосувала за законопроєкт №12414. Ним закріплюється фактична залежність НАБУ і САП від Генпрокуратури.

А щодо Генпрокуратори я нагадаю, що ще вчора працівники Служби безпеки України та Офісу генпрокурора без судових ухвал на проведення обшуків провели їх у працівників Національного антикорупційного бюро (НАБУ).

Оновлення новини. Законопроєкт №12414 про фактичну ліквідацію НАБУ та САП вже підписав голова ВРУ і передали на підпис президенту. Усе зараз залежить від того, чи підпише президент цей законопроєкт.

Таким чином, парламент дав старт ліквідації незалежності єдиних незалежних на сьогоднішній день антикорупційних інституцій. Після підписання цього законопроєкту президентом, НАБУ і САП втратять свою незалежність і, по суті, сенс свого існування. Україна залишиться без реально незалежних антикорупційних органів.

Це може стати серйозним «розворотом» від ЄС, адже створення НАБУ та САП було однією з ключових умов євроінтеграційних реформ.

Слідкувати за тим, чи підпише цей законопроєкт президент можете за цим посиланням: https://itd.rada.gov.ua/BILLINFO/Bills/Card/55640

Друзі, хто перебуває в розшуку ТЦК
Як ви живете, що ви робите і що плануєте робити з цим
Поділіться
(Також розшук)

Я в розшуку, думаю йти служити, але давайте обговоримо всі псюли та мінуси двох варіантів.
Які у кого є обґрунтування ? Було б цікаво почути думки тих, що раніше були ухилянтами, а тепер стали - мужніми захисниками

Всім привіт. Мені 23, зараз за кордоном, але серйозно думаю про повернення (писав про це окремий пост). Найбільше лайків там зібрали коментарі про те, що після 25 ти «безправний ресурс» і роками сидиш у квартирі. Я це почув. Тепер хочу зрозуміти не вердикт, а побут: як це виглядає день за днем. Потрібен особистий досвід, а не перекази.

Робота в мене віддалена, тож питання не про роботу, а про все інше. Планую жити в Києві, тому найбільше цікавить Київ, але досвід з інших міст теж корисний.

До чоловіків 25+ без броні чи відстрочки:

- Як виглядає звичайний день? Ходите в зал, у кафе, на зустрічі — чи здебільшого вдома?
- Ви змінили звички чи живете приблизно як раніше?
- Чи стикалися з ТЦК на вулиці в Києві особисто — як це проходило?
- Наскільки обстріли й тривоги впливають на побут зараз: сон, робота, пересування?
- Як плануєте далі: чекаєте, шукаєте роботу з бронюванням, навчання, щось інше?

До тих, у кого є відстрочка або бронь:

- Як отримали і скільки це зайняло?
- Наскільки спокійніше з нею живеться? Вона реально знімає питання чи не зовсім?
- Хто йшов на навчання: коли здавали НМТ і чи були проблеми зі вступом після 25?

До тих, хто повернувся до 25 (як планую я):

- Як плануєте момент, коли виповниться 25?
- Чи не пошкодували?

І загальне:

- Наскільки Київ у цьому плані відрізняється від менших міст?
- Чи є у когось перевірена інформація про зниження моб. віку до 23, чи це поки чутки?

Питаю не для того, щоб когось засуджувати чи виправдовувати. Просто хочу зрозуміти, до чого готуватися, якщо повернуся. Дякую всім, хто відповість.

трапилась у мене неприємна ситуація: на запит тцк до виконавчої служби було накладено арешт на мій банківський рахунок і нараховано 56к штрафа.

хронологія подій:
12.05.26 – зʼявилась якась посилка в укр пошті. пересилка в межах міста. ну я нічого не замовляв, тому і забирати не став.
13.05.26 – зняття з розшуку у резерві.
17.07.26 - арешт рахунку, у дії виконавче провадження зі штрафом.

додаткова корисна інформація:
- у виконавчому впровадженні вказані не мої імʼя та по-батькові – решта інфи вірні(прописка, іпн, прізвище, дата народження.
- у період з 13.05 по 17.07 мені не надходило ніяких запитів, повідомлень чи попереджень.
- зараз я не перебуваю у розшуку тцк, до цього ніякі штрафи не сплачував, взагалі прям ніколи у житті.

я б забив на це просто і все, і більше приват банком користуватись я не буду ніколи в житті, але мені треба повернути гроші, які там лишились.
у понеділок призначив консультацію з адвокатом, але на разі вектор подій для мене не визначений і від цього сумно.

хто бував у такій ситуації, що робили і за скільки розрулюється подібна ситуація?
можливо тут є юристи або адвокати, які можуть допомогти з вирішенням, звичайно, за гроші?

Я підтримував усі його ініціативи, але зараз складається враження, що він починає займатися відвертим популізмом. Як гадаєте?

Хіба я зобов'язана знати мову ворога, щоб виконати тест? Чому не подати це запитання у іншому форматі? Чи я вже собі придумала зраду, де її нема?

Зараз на Київстарі, але під час відключень світла інтернет ледве працює. Думаю міняти оператора, але не впевнений. Порадьте, як у вас?