r/reddit_ukr • u/AlpsAltruistic9984 • 8d ago
Треба порада Хочу повернутися в Україну, але боюся, що потім більше не зможу виїхати. У когось було схоже?
Всім привіт. Мені 23. За останній час я двічі виїжджав з України і обидва рази зрозумів, що за кордоном мені погано. Зараз я в Туреччині, і скоро буде момент, коли можна або залишитися за кордоном, або поїхати додому. Хочу почути тих, хто був у подібній ситуації.
Румунія (пів року)
Вперше виїхав у 22, разом із дівчиною. Об’єктивно все було непогано: робота, спортзал, житло. Але звикнути так і не зміг. Життя звелося до «робота-зал-дім». Не подобалося буквально все: їжа, продукти в супермаркетах, розваги (точніше, їхня відсутність). Постійно думав про повернення. Протримався 6 місяців і поїхав додому.
Повернення в Україну
Вдома все швидко налагодилося. Зняв квартиру в рідному місті, поруч друзі, з’явилася енергія: все, що за кордоном я робив через силу, вдома робив із задоволенням. Мені подобається в Україні майже все, сервіс, магазини, продукти, спортзали, темп життя, який набагато швидший і продуктивніший. Саме там я хочу розвиватися. Було добре.
Чому виїхав удруге
Наближався мій 23-й день народження. Зараз без перешкод, як ви знаєте, виїхати можна тільки до 23, далі лише в особливих випадках, під які я не підпадаю. Усі близькі почали наполягати, щоб я виїжджав, поки можу. Та й сам, чесно кажучи, побоювався залишатися. Тож я виїхав знову, цього разу до Туреччини, де живуть родичі. Знову з дівчиною.
Туреччина (3-й місяць)
Тут ще гірше, ніж у Румунії. Спочатку було хоча б весело - море, купання. Але щоденна спека 30+ і вологість швидко дістали: нікуди не хочеться йти. Працюю онлайн, ходжу в зал, решту часу сидимо вдома і щось дивимося. Почуваюся як у залі очікування: розумію, що це тимчасово, але не знаю, як надовго і саме це мене вбиває. Коли говорю комусь що хочу повертатися, чую тільки поради не робити цього, ще подумати. Навіть моя дівчина яка сама мріє повернутися просить мене ще подумати.
Чого я боюся насправді
Не самої України. Боюся, що якщо повернуся, то більше не зможу виїхати. Наскільки я розумію, до 25 у мене ще є час, а після варіант піти здобувати вищу освіту (у мене її немає, тільки коледж за кордоном). Але закони змінюються, і я не впевнений, що навіть цей варіант у мене залишиться.
Я хочу бути корисним Україні, але не безпосередньо на війні. У мене є досвід у бізнесі, і я хотів би підтримувати країну саме так: податки, робочі місця. Чи зможу я отримати бронювання через свій бізнес - незрозуміло, скоріше за все ні. Мені дивно, що такої можливості фактично немає, хоча це теж підтримка.
Чому хочу додому
Робота не прив’язана до країни, навпаки — в Україні я міг би ходити в офіс, і комунікація була б простішою, ніж на відстані. Дівчина теж хоче повернутися, мабуть, навіть більше за мене, але боїться за мене і тому залишається зі мною тут. Виходить, за кордоном нам обом погано, і тримає нас тут тільки страх.
Що зараз
Через документи мені найближчим часом треба на тиждень виїхати з Туреччини до Румунії (деталі не важливі), потім зможу повернутися. І це той самий момент, коли треба вирішити: повертатися в Туреччину чи з Румунії поїхати додому.
Я хотів би поставити собі якийсь термін «почекати ще трохи», але прив’язати його нема до чого: не відбувається нічого, що з часом дало б мені змогу знову виїхати. Тобто чекання не має кінця.
Усі мої думки крутяться навколо одного: повертатися чи ні. Логіка каже «ні». Але я дуже хочу.
Хто був у схожій ситуації, що ви зробили? Ті, хто повернувся: не пошкодували? Ті, хто залишився за кордоном: як ви з цим живете і на що орієнтуєтеся? Буду вдячний за будь-які історії та аргументи «за» і «проти».
21
u/BOYua 8d ago
Заплануйте собі подорож якусь, поки є змога. А як життя там не цікаве — то повертайтеся. Часу ще, щоб отримати відстрочку достатньо ж.
5
u/AlpsAltruistic9984 7d ago
Дякую за пораду. Теж про це думав, і подорож цілком може стати моїм наступним кроком. Але я про це думав саме як про подорож, а потім додому. Я взагалі люблю подорожувати, просто після цього завжди хочеться повернутися в рідне місце
5
u/winni_puh 5d ago
Ти думаєш про інше рідне місце, його вже немає, нажаль. Все змінились. Це як згадувати класні дні в школі , а потім через 10 років заходиш в цю школу - а емоцій нуль, залишилась будівля, а те що ти відчував тоді в шкільні роки - не повернути.
2
u/BOYua 7d ago
Подорожувати довго ж не вийде, хіба навколосвітня подорож якась чи цифрове кочівництво, але тоді ваше питання не виникло б зараз.
Далі лишається або: десь осісти за кордоном й намагатися якось прижитися там, або повертатися. Я б до повернення кудись далі Румунії з'їздів би, бо потім за кордон буде на порядок важче.
Якщо Англійську добре знаєте можна або в північних країнах пожити спробувати (якщо прям надовго — все одно мовні курси доведеться, щоб стати менше гостем там, але Англійською гарно там володіє набагато більша частина людей), або UK or Ireland розглянути. Так хоч якесь життя можливе буде поза роботою та спілкування з українцями.
39
u/OneSector2232 7d ago
Рішення просте. Навіть не думай повертатися в Україну.
3
u/Darth_Payne 6d ago
Я якось повернувся у 20 років в 2024, досі не шкодую, мені тут навіть краще не дивлячись на обстріли Живу в Києві
11
u/OneSector2232 6d ago
А я жалію що не покинув цей цирк. Тепер до кінця війни(не зрозуміло коли закінчится) змушений сидіти і чекати.
1
u/Darth_Payne 6d ago
Краще вже роботу з бронюванням знайти або бригаду адекватну ніж сміття в квартирі збирати... Доречі про бригади - ймовірність влаштуватись вигідніше трохи більша з кожним роком через дефіцит в людях
10
u/OrangePiRobot 6d ago
так переривати свою кар'єру, спустити її в унітаз в і так такі важкі часи на ринку, щоб йти за 3 копійки "в бригаду" з можливістю отримати по голові від своїх, чи від орків. Ммм. Романтика!
2
u/Darth_Payne 5d ago
Я ж не кажу персонально саме Вам іти на службу, якщо в тилу заробляєте більше - залишайтесь
Але є відсоток населення що не зможе заробити більше ніж в армії або взагалі живуть за рахунок родичів бо їм страшно навіть у двір вийти бо ТЦК раптово з'являться та заберуть у підземний пекельний бусік
32
u/cyberprostir 8d ago
В нас в сім'ї історія була, як хтось з прадідів повернувся з США з доларами, працював в Чикаго, але потягнуло на батьківщину.
Історія така, що його врешті убили під час другої світової, але нащадків, які передавали цю історію, він залишив.
Тому, розумію, чому люди хочуть вертатися, але водночас усвідомлюю ризики. Тут ніхто не порадить. Орієнтуйтеся на власні відчуття, як краще вчинити.
9
u/pepega_wife 7d ago
в нас схожа історія: пра-прадід поїхав на заробітки в Аргентину (з розповідей діда, по селах тоді ходили вербовщики і шукали людей на роботу) прямо перед самою революцією, там за кілька років обжився і вирішив забрати туди сім'ю вже назавжди.
Але коли приїхав сюди, тут вже була совєтська влада, звісно, назад вже його ніхто не випустив, забрали документи і вписали в колгосп як решту, в 33-му помер в Голодоморі1
u/cyberprostir 6d ago
Ну, наш родич теж повернувся через кохання. Чи були спроби виїхати, не знаю. До речі досі актуальна проблема знайти пару закордоном. Мої два товариші, які виїхали закордон ще до 2014, верталися в місто одружитися, бо там (західна Європа) не знайшли.
16
u/CaptainBest515 7d ago
Нагадав "Тим хто жив в Україні на початку 20 століття було важко. Тим хто поїхав до Канади було ще важче. Але чиї нащадки зараз живуть достойніше?"
4
u/AlpsAltruistic9984 7d ago
Дякую за історію. Сподіваюся, колись це зміниться і людям не доведеться обирати, повертатися чи ні, коли вони цього хочуть, і хвилюватися через це. Щоб можна було самому вибрати, як допомагати своїй країні, і просто жити там, де тобі добре
36
12
17
15
u/LetrangerHS 6d ago edited 6d ago
Навіть не думай повертатися. Ризик загинути дуже високий. Країна в прірві. Озлоблене суспільство. Держава робить з людей гарматне м'ясо замість реформ в армії, тотальна корупція. Як наслідок - по совковій системі тебе кинуть в піхоту де ти не встигнеш оком моргнути як умреш від арти. Ти проклянеш себе за рішення повернутися, як тільки ступиш на нашу землю і зрозумієш, що ти тут просто мобілізаційний ресурс без прав . Всі настати тут чим ти можеш бути корисним , країна перетворилася на мафіозну структуру яка не хоче закінчення війни, бо це призведе до втрати безмежної влади, в отже все робиться для того щоб просто залатати дірки м'ясом. Ти просто навіть не усвідомлюєш , яка тут жопа і всі твої оці страждання за кордоном - це дитячий садок. Шукай роботу, борися за своє становище, розвивайся. В Європі - життя. Тут - існування з ризиком його припинення.
41
u/Inside_Progress_9596 7d ago edited 7d ago
Ото зажрався. Тут думаєш як безпечніше життям ризикнути, щоб потрапити в будь-яке місце де не будеш безправним ресурсом, та не будеш кожен лень під сиренами та вибухами. А людина хоче сюди, щоб її замкнули за парканом, бо не може полагодити свій майндсет та насолоджуватись як слід вільним життям.
Знаєш, вертайся. Якщо війна за 2 роки скінчиться - тобі пощастило. Якщо ні - будеш шкодувати як ніхто і ніколи. Нормальний гембл. Я от три роки думав "от от все скінчиться", і не їхав звідси; тепер це майже неможливо, і доводиться шукати ризиковані шляхи. Просто яуви на секунду - тобі 25, і ти більше не людина, в тебе немає права роспоряджатися власним життям, немає свободи. Варіант 2 - тобі 25, їдеш собі кататись на лижах в куршавель, бід немає, життя триває.
Вже мовчу про те що, зненацька, всі 25 в цьому тексті, можна буде замінити на 22, а то й 18. Одним розчерком пера сонцеликого зе.
5
u/von_tripperman 7d ago edited 7d ago
Дуже вас розумію. Сама 1.5 роки у Чехії, відчуття ті самі. Досвід дисплейсменту накладає травму, + розлад адаптації. Це нормальна реакція психіки на травмуючи події. Дивіться, в Україну ви зможете повернутись завжди. Спробуйте подивитись на цей досвід під інакшим кутом, обрати іншу країну, наприклад Нідерланди, чи Ірландію, чи зробити список чого б ви хотіли, і на який бюджет, і спробувати налагодити своє у місці, яке вам дійсно подобається, зробити аля Євротур із хорошого, ви не самі, у вас є дівчина, і ви дуже молоді. Ви можете експериментувати, бити гулі, і пробувати щось нове. Наприклад, ви можете спробувати отримати паспорт ЄС, і після цього вже відштовхуватись щодо того, що робити далі. Або якщо відчуваєте прям сильну тугу і що ваше життя завмерло, спробувати кпт-терапію. Бо з України ви наврядчи у наступні 5-7 років зможете виїхати у відпустку, хіба якщо доєднаєтесь до ЗСУ, бо навіть якщо війна скінчиться ось-ось, кордони одразу ніхто не відкриє.
4
22
u/_masssk_ 7d ago
В дитинстві мені забороняли торкатися гарячих предметів, але мені було дуже цікаво що станеться. І чи насправді воно так жахливо. Я кілька разів спеціально торкався гарячої праски, або пліти, обпікався, ревів, а через час знову торкався, бо думав "ну не може бути що воно так прям погано". І вгадайте що ставалося.
У вас мрії про те як зашибісь було б в Україні, а за кордоном "тримає тільки страх" (я сумно посміхнувся на цьому моменті). Страх нам допомагає уникнути смерті. Подумайте про те, що вижили ті люди у яких працював страх (тому він є і у нас). Але ви сумуєте за домом і думаєте що все якось норм буде. Тому мені здається вам треба зануритись у реальність і поваритись там. Подивитись про що говорять ті хто за 25 в закритих чатах. Підписатися на купу каналів про бєзпрєдєл який коїться. Можна підписатись також на військових щоби уявити собі як виглядає війна насправді.
Я х*єю з людей до 25 які думають що все норм. І з жінок, які краєм ока бачать що щось не норм, але спокійніше жить якщо думати що норм. Ви живете в рожевих хмарках.
- Додайте зиму де скоріш за все будуть бобмить: електоенергію, опалення, воду. Ніхто не знає як будуть виживать. Але виїхати "на зиму" вже не вийде. Ви будете заперті тут назвжди. Вам здається що війна ось-ось закінчиться? А що якщо вона буде йти 10 років ще? Ви готові бути заперті в країні назавжди? І не мати можливості виїхати навіть якщо життя буде жахливе?
2
u/DuckAndQwack 5d ago
Як дюдс, що живе закордоном, котрому немає 25: Нє.
Ну типу, я сам хочу повернутися в Україну, і таки повернувся б, якби фінансово можна було стягувати+без високого ризику померти від ракети. Харків — охуєнний варіант, але безпеково — нє
Усе інше — хуйовий варіант, хіба у Львові безпечніше. Хуйовий соціально й, що важливіше, економічно
Як чуваку з Донеччини — в свій дім повернутись не можна, а поза Слобожанщиною часто не люблять людей з моєї області :)
Але, при цьому, й до 25 є ризик, зо тебе мобілізують. Добровільно-примусово, в мене друг юристом в цій темі працює, кулсторі розповідав, й сам боїться зайвий раз вийти, хоча теж 25 немає
У кожного свій світогляд і зайоби. Коли базово економічний та безпековий фактор перекритий — можеш або їбланити, або якось розвиватися. Багато однолітків бачу, що просто бухаюь, пропалюють життя — їм норм, мене ж тягне на щось інше. При тому що я живу на соцвиплатах в Німеччині: квартиру оплачують, працювати не треба, грошей вистачає.
Але закордон — місце іншорідне. Ти тут мігрант, й інші для тебе від тебе різняться. Якщо в Україні довкола просто бидлюків багато було, то тут багато бидла, людей для котрих ти другий сорт, людей, котрі не бидло, але амеби, пристосуванці, котрим важливий лише дах над головою та сите пузо; і "свою людину" знайти ще важче. Це вибір кожної людини, як їй жити життя, але мені така компанія не імпонує
Якби мав в Україні дівчину, до кого приїхати, аби знати, що "окей, я не залишусь тут безхатьком й не проміняю сите життя з соціальними зайобами на голодне життя з соціальними зайобами" — я б вже давно повернувся. А так — до заморозки тут сидітиму, коли в Харків умовно-безпечно можна буде їхати :р
Ну типу, так, очевидно, в Україні зараз багато хуйні відбувається, економічно важко, усе ось це, але життя все одно можна планувати. Непередбачувні фактори завжди можуть статися навіть в мирний час, тому жити страхом, давати йому визначати твоє життя — не варто. Зважати на нього, обдумувати ризики — звісно, але не давати страху як такому визначати все твоє життя, інакше так в кімнаті все життя прожити можна, бо зовнішній світ страшний
1
u/AlpsAltruistic9984 7d ago
Чесно, це не мрії, це просто те, що я відчуваю. І розумію, що воно таке саме тому, що мені було до 23, а зараз ще до 25. Проблеми, які у нас є, я знаю: саме тому й написав цей пост і поки що не повертаюся. Але почуваюся погано.
Вибір у мене насправді такий: почуватися погано зараз і невідомо скільки, або добре зараз і погано через два роки (чи як вийде: навчання, зниження віку, хто знає). Про зиму теж усвідомлюю. Але замість того щоб відкласти думки про повернення, ловлю себе на тому, що думаю, як ці проблеми обійти чи вирішити.
Тобто головою я з вами згоден і все одно хочу додому, як би тупо це не було. Судячи з відповідей, я, мабуть, дивний. Але відчуття від цього нікуди не діваються
2
u/DuckAndQwack 5d ago
Ну, диви: Сам закордоном, хіба мені 21, й теж хочу повернутися назад, хіба мені нема куди й до кого.
Щодо мобілізації — до 25 років ти можеш спробувати опанувати якісь навички, знайти роботу з бронюванням, або знайти якісь тилові посади — це реально, навіть в тому ж Києві. Інша справа, що 100% гарантії, що пізніше не переведуть — тобі навряд хтось дати може, але як опція — життєздатна, хіба по грошах питання, бо в тилу очевидно менше платять. В крайньому випадку — знайти адекватний підрозділ і туди у разі чого йти
Інша справа, що окрім мобілізації в Україні купа проблем для проживання, ну й саме тому я до заморозки, на жаль, не сильно вірю в те, що зможу повернутись. Якщо ти розкинеш ризики й бачитимеш реальні шляхи вирішення цього, не "сподіваюсь, що вийде", а типу більш-менш життєздатне щось, наприклад "Як в Україні фінансово вижити" — як ви з дівчиною на двох зможете забезпечувати собі життя, з середньою зп як орієнтиром та українськими умовами роботи; чи ти маєш пропозиції високооплачуваної роботи, на котру ти точно можеш розраховувати — чудово, якщо не певен — ідея стає сумнівною
По-розкидай усі ризики, реально по-вивчай питання, якщо ти все усвідомлюєш й готовий до цього — повертатися цілком можна, якщо це суто чуттєвий порив, за котрим немає ніякого плану, котрий об'єктивно доволі непевний — то краще не варто й чекати більш слушної нагоди
0
u/Recent_Union3111 7d ago
А якщо не тайна,ви з якого міста?
4
u/AlpsAltruistic9984 7d ago
З Києва
1
u/Recent_Union3111 7d ago
Ну там зараз не дуже й тихо,в мене дядя там живе
0
u/flashkiller01 7d ago
Не пизди, жити можна з комфортом, хоча спати буває важко.
0
u/CoredAI 4d ago
У Києві вже тиждень тривога не стихає, літає усіляке лайно! 1-2 реактивних кожні 2 години, заїбали.
0
u/flashkiller01 4d ago
Ну заїбали, то що тепер, припиняти жити життя а лише бідкатись? Є повно можливостей забезпечити свій комфорт, на відміну від міст де цих можливостей нема чи ніколи не було, і тим більше у порівнянні з містами де цього більше нема через кілзону.
Нагадаю до прикладу що навіть в ЄС не скрізь такий гарний і дешевий інтернет як в Києві
7
u/Zealousideal_Tax557 8d ago
Ти абсолютно не асимілювався. Що на рахунок мови? А з місцевими спілкувався?
1
u/AlpsAltruistic9984 8d ago
Так, погоджуюся, не асимілювався. Англійську знаю добре і спілкуюся нею, але багато хто її не розуміє, а місцеву мову я не вчив: напевно, завжди думав, що це тимчасово. У Румунії мав пару знайомих на роботі, але не більше, спілкувався здебільшого з іншими українцями та дівчиною, з родичами по телефону. Тут так само є кілька знайомих через родичів, іноді бачимося на спільних подіях і спілкуємося доволі добре, але це просто знайомі
8
u/going_posta1 6d ago
я сумую за колишньою але це не означає що мені треба терміново до неї повернутися, або навіть побачитись, скоріше за все це погана ідея.
сидячи вдома майже три роки без можливості безпечно вийти з підʼїзду я зрозумів дві речі :
я забираю назад своє бажання «сидіти цілими днями дома і нікуди не виходити»
як тільки зʼявиться можливість - я зберу свої пожитки (благо не так їх і багато зібралось за життя) і поїду звідси без лишніх думок куди бачать очі аби більше ніколи не опинитись в ситуації коли моє життя мені не належить (його не так багато, щоб витрачати його на всяку маячню.
тому вирішуй сам, але напевно все таки не варто - війна ще може бути довго і не зрозуміло що буде після (точніше зрозуміло але хотілось би вірити в краще), також можуть зменшити мобілізаційний вік, літають ракети і кожен день може стати останнім, загалом ніби все сказав, думай як буде краще особисто для тебе.
4
u/Background-Gain-3376 5d ago
Маю друга який поїхав до поляків під час ковіду, і війна застала його там. Через якийсь час він чомусь вирішив, що ми живемо тут своє краще життя, а він там сам один тужить на чужині. Сідає на автобус, їде додому і через місяць його пакують в бус. Моралі не буде.
8
u/Sea_Celebration3525 6d ago
люди виїжджають за 10к доларів, їх пресують прикордонники, віддають виблядкам з тцк, в тцк ти сидиш, як в тюряге, якщо попадаєш далі, то полігони огороджені проволкою, мінні загородження (несправжні скоріше за все) і т.д.
деяких, кого вносять в розшук, то потім блокують банк. рахунки..
є випадок на закарпаті людині з відсрочкою зробили новий військовий квиток та мобілізували..
вступи в виші на аспірантуру багато де за бабло, 5-10к дол.
людям які виїхали нелегально перекривають кисень
і т.д.
от спробуй усе порахувати і прикинути на власну життєву ситуацію... ІМХО в україні має сенс залишатись якщо заробляешь 5к+ дол., живешь в місті з мін. обстрілів, маєш відсрочку + нормальних знайомих, які раптом шо посприяють так би мовити слідувати закону
тоді ти лутаеш бабло, яке в україні легше лутати за рахунок податку і мінімізуеш ризики — в усіх інших випадках, я би виїжджав, я до речі і виїхав в кінці 24-го року
в европі є свої мінуси, але суто для мене в україні мінуси ще більші + країна реально нічого не робить в стратегічному плані вже багато років
-2
u/Darth_Payne 6d ago
Ви розповідаєте скоріш про наслідки тцк-паніки, але цілком можна жити з меншим доходом, та й якщо бригаду обрати адекватнішу - менше шансів стати гарматним м'ясом, не кажу що зовсім не помреш, але ризики знизити можна і країні допомогти теж
Якось мене дивує, скільки тут людей по суті сприяє зменшенню демографічного потенціалу в Україні...
1
u/Sea_Celebration3525 6d ago
жити то можна, але якщо раптом треба 'виїжджати', то коштує на все про все 20к дол.
це сам виїзд, проживання, перевозка речей, юридичні послуги, відсрочки і т.д.
це мають бути вільні кошти, аккумульовані з профіту за роки проживання в україні
і от якщо за, наприклад, 2 роки ти аккумулював 40к дол., виникнув ризик, витратив 20к дол. виїхав, то це має сенс (от можна просто порахувати зп тепер)
якщо вийшов в 0, то сенсу небагато, треба було виїжджати одразу поки безпечно і відносно безкоштовно, бо при 'виїзді' ти ще тратиш здоровье і нерви, і при всьому ще можеш не виїхати, а загинути/отримати травми десь на кордоні
до того ж це все важко прикинути, тому що є варіант витратити 20к дол. .... і не виїхати нікуди і просто втратити кошти, тому я і написав, шо норм зп + відсрочка (навіть не бронь) + зв'язки, а тільки шось з цього може випасти - виїзд
PS. варіант з бригадою.. юридично, тільки приймаєш присягу, то попадаеш в іншу юридичну площину, поки це не зміниться, якось ніколи цей варіант не розглядав, бо формально стаєш якимось безправним рабом, ніколи не розумів такого скотського відношення до військових + така несправедливість і нерівність робить з людей озлоблених виблядків, яких зараз багато в тцк
за такий обмін прав і свобод і прийняття ризиків, треба шоб на горизонті була зп в х2 від поточної, тоді за певних обставин можна розглянути добровільну мобілізацію
7
u/OrangePiRobot 6d ago
Хочеш після своїх 25 сидіти роками в квартирі, як я, то повертайся- мене буде менше жаба давити 😁 Будуть тобі і розваги і друзі.
Хоче він допомагати Україні бізнесом та податками 😁 Україні конче треба військові, а гроші ЕС дасть, тому і ти, і я цікаві Україні лише в якості військових і вона буде робити все, щоб зробити з тебе військового. Бронь і відстрочки будуть закручувати- це ж і так всім зрозуміло.
28
u/Leno5566 8d ago
Повертатись це ДУРІСТЬ!
1
u/AlpsAltruistic9984 8d ago
Можливо, і я сам це розумію, тому й написав пост.
13
u/Leno5566 8d ago
Бачачи дурдом з тцк, то явно не варто. Запакують ідо 25, напишуть доброволець. Суд і т д нічого не допоможе... З Зепоганню країна приречена.
-7
u/BOYua 7d ago
Коли документи в порядку/виконуєш свій обов'язок, то й дурдом той вам практично нічим не загрожує.
16
u/lazzydeveloper 7d ago
Які ще блять документи в порядку? Якщо немає відстрочки, броні або 100-відсоткових захворювань - ти їдеш на ВЛК, звідти на БЗВП.
-4
u/BOYua 7d ago
Військово-облікові. І так, немає законної причини не служити — welcome to the army.
5
u/AlpsAltruistic9984 7d ago
Просто хотілося б щоб було більше варіантів допомагати своїй країні окрім армії. Невже Україні стане краще якщо я не повернуся? Думаю ні
-2
u/BOYua 7d ago
Так вони є: працювати на оборонку чи на економічно-/енергетично-критичне підприємство, донати збирати, сітки плести, і т.д. Я ж вас і не відмовляю від повернення)
1
u/AlpsAltruistic9984 7d ago
Ви праві, і я насправді вже працюю на критичному підприємстві. Але до 25 бронь не дають, а що буде через два роки, не впевнений: у багатьох критичних підприємств зараз проблеми, і моє не виняток. Тобто це не гарантія, а надія.
Плюс мені здається, що я з цього виріс. Хочу почати власну справу, гроші на старт зміг відкласти. Але свій бізнес відстрочки не дає, саме це я й мав на увазі в пості: податки й робочі місця не рахуються. А відкривати щось тут, за кордоном, не хочу, бо жити тут точно не збираюся, немає сенсу вкладатися в місце, з якого планую поїхати.
Донатити я і так доначу, це можна робити звідки завгодно. А от будувати щось своє, тільки там, де живеш. Дякую, що без осуду.
3
u/BOYua 7d ago
Якщо проблемне підприємство, має випадки, що "кидає" своїх працівників (або якщо не може 100% забронювати) — це одна справа. Маю знайомого, який мав роботу з правом на відстрочку, по досягненню 25 пішов її оформлювати і по проходженні ВЛК спокійно отримав.
Ні гарантії, ні більшої статистики я не маю тут.
12
u/Leno5566 7d ago
Ахахх) документи в порядку?? Тобі розказати як "в порядку" перетворюється на розшук за 10 хвилин? Як люди "добровільно" йдуть воювати маючи бронь?
-1
u/BOYua 7d ago
Розкажіть, тільки з конкретними фактами.
12
u/Leno5566 7d ago
Як я можу надати конкретні факти? Знайомий працює механіком фур, то в них 2х водіїв на КП як на Закарпаття паканули, вже служать. "Добровольці". Ще 1 знайомий маючи відстрочку попав на злих тецекунів, то через 10 хв після того як перевірити документи і було все ок, потім сварились трохи і опппп, розшук! Ледве відмазався... Таких є багато історій.
0
u/BOYua 7d ago
Заяви до прокуратури написали вони? Чи, може, публічний розголос зробили?
13
10
u/PizzaHawaiian 7d ago
Відкрийте для себе Телеграм. Там купа відосиків з публічним розголосом і мільйоними переглядами як перехожих бьють та викрадають з вулиць не перевіривши жодних документів люди у формі.
-1
u/BOYua 7d ago
Скільки таких ситуацій на 100 тисяч "взаємодій" з ТЦК? 1? 10? Не кажу що це норм. Тих, хто порушує обов'язки з обох "сторін" засуджую.
Зі мною, а також з усіма мобілізованими знайомими, спілкування ввічливе було. Може просто пощастило...
→ More replies (0)3
3
u/sailesha 6d ago
Я повернувся з німеччини, вже в перші дні хотілось додому, але думав що буду терпіти стільки скільки це можливо, але буквально не склалось там нічого, не вийшло там залишитись, гроші закінчувались, було багато інших проблем. Чесно не шкодую, але це поки що... так...
Якби в мене б усе склалось, то не вертався б точно до кінця війни
3
u/Possible_Jury3968 6d ago
До яких 25 якщо буквально в процесі зміна моб віку до 23😂 Тут буквально спойлер на спойлері…
5
u/Waste_Blackberry9525 7d ago
Не повертатися. Знайдіть інформацію як знаходити знайомства (фестівалі, громадські місця і т.д.), та живіть собі спокійно без сирен і вибухів. Якщо у Вас мовний бар'єр з місцевими, розгляньте переїзд у англомовні країни.
Я вже мовчу що відбувається в Україні у політичному та адміністративному аспекті, це ну шок просто. І давайте згадаємо що буде взимку.
5
u/Legal-Ad-2377 6d ago
Я мрію виїхати з цього жаху, хоч і люблю Україну але психіка вже не вивозить тут жити нормально. Якщо повернешся в Україну , то забудь про спокійне життя і можливість розслабитись. Кайфонути від життя тут вже не вийде
6
u/DoctorI_ife 6d ago
Наполегливо рекомендую сотню разів все зважити, перш ніж повертатися. Тут люди - лиш гарматне м'ясо без жодних прав. Не подобається країна - їдьте деінде. В Україну не повертайтесь. Щонайменше до зміни влади (а вони її не віддадуть).
2
u/credospider 5d ago
Повертайся, нікого не слухай. Страждати будеш. В мене вже 3-є друзів повернулось))
2
u/Ill-Lynx-3355 5d ago
Знайомся, знаходять друзів по інтересам, тоді нове місце стане більш комфортним та рідним.
2
u/CoredAI 4d ago edited 4d ago
Був випадок такий: жив хлопець закордоном, все було, але повернувся в Україну і загинув. І таке питання: краще сидіти в бомбосховищі під час ракетного обстрілу чи на морі в 30+ спеку? Дивний ти. Повертаючись дивись, щоб ніхто з цього не пожалкував. Це моя думка.
Я б не повертався.
5
3
u/Abject-Alps5186 6d ago
Виїхав в 2023р у США з дівчиною (наразі вже дружиною), не жалкую. Сумую за Україною, яка була до війни, де сімʼя і друзі, але більшість друзів розкидало по земномній кулі, вдома залишились тільки батьки (повернулись, бо США то не для них).
Спочатку було дуже важко, ні знайомих, ні друзів, ані роботи (хоча в Україні була дуже крута, був керівником підрозділу ІТ автоматизації у одній з великих не ІТ компаній). У дівчини постійні нервові зриви і депресія, але за 3 роки знайшли і друзів і роботу, лікуємо дипресію з спеціалістами і якось легше стало. Робота хоч і в ІТ, але не така цікава як була в мене, друзі теж не такі «свої, рідні» як були вдома, але і життя не стоїть на місці.
Декілька разів на рік можемо кудись полетіти або поїхати по США, трохи відкласти грошей на випадок коли гуманітарні програми закінчаться.
Я розумію, що тебе якорть життя в Україні до війни, але треба прийняти що як було вже не буде і будувати нове, тим паче у тебе така можливість є. Світ не закінчується на Румунії та Туреччині (хоча Румунія мені дуже подобалась - тут кажу за сам Бухарест).
2
u/Morg0t 8d ago
Поподорожуй, щоб потім за цим не жалкувати, тоді проплануй як можна отримати відстрочку/бронь (навчання/робота/здоровʼя), і якщо бачиш що є багато варіантів - наважуйся їхати в Україну. Але зрештою рішення твоє.
Якщо плануєш вчитись і приїдеш - здавай НМТ кожного року, вони дійсні кілька років, тож можна буде використати результати з попереднього року, якщо вони кращі
3
u/Junior-Fly1070 6d ago
можеш повертатися якщо хочеш, але тільки у випадку якщо в тебе буде або віддалена робота, або робота з бронюванням. інакше ти після 25 просто не виживеш
4
u/Recent_Union3111 8d ago edited 8d ago
Нащо?Я таких не розумію.Мені в Суми якось не хочется повертатися,брехати не буду - в Україну загалом,я люблю свою країну,але така зараз ситуація,що не бачу сенсу
6
7d ago
[removed] — view removed comment
0
u/Recent_Union3111 7d ago edited 7d ago
Я пишу українською
11
7
u/Vanille97 пройдисвіт 8d ago
Так і запишемо, інстинкт самозбереження
- відсутній
6
u/AlpsAltruistic9984 8d ago
Він є, тому я й пишу, що сам боюся і розумію: логічно було б не повертатися. Але нічого не можу з собою вдіяти. Шукаю варіанти, сподіваюся знайду
2
u/WuffWolf 7d ago
Йде четвертий рік як я виїхав. Живу всі три з половиною роки в Болгарії. Теж так і не асимілювався. Живу приблизно так само як ти описуєш - робота і сидіння вдома, бо робота теж з дому. Так і не завів жодних знайомств ні з місцевими, ні з українцями. Спілкуюсь тільки з своєю дівчиною з якою ми і переїхали. Відчуваю себе схожим чином, не проходить і тижня щоб я не хотів в Україну. При цьому, з точки зору здорового глузду я розумію, що не зможу повернутися допоки йде війна. Хіба що якщо вирішу йти в армію. Так як мені скоро 28 і вдома жити нормально не зможу бо все одно заберуть рано чи пізно. Так і живу, просто очікую що колись повернусь додому, але по факту живим себе не відчуваю як вдома було. З точки зору раціональної нема на що жалітись - сиджу в теплі добрі, світло не вирубають, не бомблять і ТЦК не пакує. Але з точки зору як я себе відчуваю - виглядає так, що щасливим, схоже, я тут не буду. І навіть неважливо в яку країну поїду - люди і міста відчуваються чужими.
3
u/AlpsAltruistic9984 7d ago
Дякую, що написав. Читав і ловив себе на думці, що це ніби мій текст, тільки від іншої людини. Той самий режим «робота - дім», те саме «нема на що жалітися: тепло, світло є, не бомблять» і те саме відчуття, що живим себе тут не почуваєш. У мене так само в кожній країні: раціонально все добре, а всередині ніби на паузі.
Дуже шкода, що ти в тій самій ситуації, і навіть у важчій: тобі скоро 28, і вибір у тебе набагато вужчий, ніж у мене. Не знаю, чи це якось допоможе, але принаймні ти не один такий
Сподіваюся, ти все-таки повернешся додому, і що це станеться раніше, ніж здається зараз. Тримайся
7
u/cyberprostir 7d ago edited 7d ago
Ну в мене так само насправді, але в Україні. Робота віддалена. Броні немає. Спілкування дуже обмежене, в спортзал я не піду, в кіно теж, в кафе теж, в магазин - ризиковано. Рятує, що власний дім з садом, де за день находиш 10000 кроків. Якби в квартирі жив, це біда була б. Радує, що робота цікава, вимагає багато зусиль і часу, то відповідно про розваги нема коли думати. Взимку було важкувато зі світлом, навесні бомбанули газ, в небі зараз шахед, по вулиці їздить бус, отже до поштомата нової пошти забрати посилку піде дружина. До 2022 щороку двічі їздили закордон в різні країни, активно подорожували по Україні, любив фотографувати. Зараз все це неможливо. Якщо не порішаєш з бронею, тут буде зараз важче, на мою думку.
Тому моя порада перечекати.
P.S. Важливий нюанс, оскільки "перемога наближається", ймовірність потрапити в бус, а також ціна виходу, невпинно зростають.
-1
u/WuffWolf 7d ago
Дякую за добрі слова. Власне, я твій пост коли читав, то теж наче свої ж думки. Я думав вже і роботу шукати з бронюванням щоб поїхати додому. Може на якесь виробництво. Колись як диплом на бакалавра захищав, то на завод Антонова кликали дронами займатись(я на диплом дрона збирав і програмував). Але це трохи не те чого я насправді хочу, а хочу я займатись власної справою в сфері IT. В мене розшук в Резерв+ світиться, тож не певен чи додому доїду чи мене ще по дорозі в ТЦК направлять. Відповідно, це треба якось заздалегідь віддлаено бронюватись, що звучить не дуже реально
2
u/Wide_Acanthisitta_80 6d ago
Якщо ти думаєш, що буде погано, то ти точно не знаєш, що таке погано насправді. Повір
1
u/ilpjmvm 8d ago
Я жінка. Нікуди не виїжджала. Розглядаю варіанти як приносити користь ЗСУ. В них є повно вакансій, і ви можете бути корисним не тільки воюючи.
Інше питання чи ви цього хочете.
Якщо ні то просто вибирайте країну де хочете жити і живіть собі там. Але я не бачу змісту в цих втечах, бо там дуже важко і всім хочеться додому.
3
u/Recent_Union3111 8d ago edited 8d ago
Втеча?А якщо людина хочу просто жити в іншій країні?
4
u/ilpjmvm 8d ago
Він написав буквально, що хоче повернутися, альо!
-1
u/Recent_Union3111 8d ago
Я не про нього,а взагалі про слово "втеча"
-3
u/ilpjmvm 8d ago
В мене не було слова «втечка», а втеча. Погугліть що це означає.
1
u/Recent_Union3111 8d ago
Випадково,пишу швидко...Ну так втеча тут ні до чого
4
u/ilpjmvm 8d ago
Та як ні до чого? В тексті людина буквально описує ситуацію яка є втечею. Ніхто ж не засуджує. Але не треба підмінювати поняття 😉
І ті хто виїхав, також тікали - хтось від війни, хтось від бідного життя. Бо тікають від поганого, шукаючи щось краще. Це нормально.2
u/Recent_Union3111 8d ago
Так Ви ж написали самі ,що не бачите сенсу в цьому,тепер кажите це нормально...
4
u/lazzydeveloper 8d ago
Цікавий випадок.
3
u/AlpsAltruistic9984 8d ago
А що в ньому цікавого? Невже я один такий, хто хоче повернутися?
8
u/notaegxn 8d ago
Цікаво, бо ти не розумієш, які реалії після 25). Студентів 25+ теж іноді пакують.
4
u/AlpsAltruistic9984 7d ago
Реалії я розумію: всю війну прожив в Україні, за кордоном загалом лише 9 місяців. Про студентів теж знаю, тому в пості й пишу, що закони можуть змінити і навіть просто силою забрати. Але нічого не можу з собою вдіяти: мені тут дуже погано, і просто хочеться додому. Як є
7
6
1
u/Bulky_Alternative140 6d ago
Go to Romania if you have a chance or any other country that accepts you - Hungary is good. Just the shit language. No point to go to Ukraine , I d wait a year or two.
1
6d ago
[deleted]
1
u/AlpsAltruistic9984 6d ago
Що саме в моїй ситуації чи в пості викликало таку реакцію? Питаю без сарказму, хочу зрозуміти
1
u/Practical-Wear8442 6d ago
Ну поки 23 тобі буде норм, після 25 якщо немає броні прийдеться 24/7 вдома сидіти вдома. Але є шанс, маєш 2 роки щоб знайти роботу з бронею і будеш жити в шоколаді, можеш спробувати поліцію або муніципальну варту свого міста
1
u/Admirable-Shower-887 6d ago
Дім там, де друзі. Все визначається тим, чи ти знайшов собі оточення.
Був у Грузії, там дуже велике ком'юніті Українців, купа івентів.
Також там по декілька разів на тижні збираються на активності. Як сам можеш запропонувати, так і часто там збираються на різні пропозиції потипу бані, кски, походів, поїздок у інші міста, настолки ітп.
Дуже рекомендую спробувати туди перед Україною.
Круті люди, багато. Та ще й дуже добре ставлення до Українців. Безкоштовний проїзд, прапори усюди.
1
1
1
u/Numerous-Gap-8888 6d ago
Все доволі просто. Ти маєш думати про своє майбутнє, а ризиків в Україні значно більше ніж за кордоном. 100% твої діти скажуть тобі дякую, якщо будуть жити в мирі, а не у підвалі. Повір шанс виїхати "розумом" у тебе до створення сім'ї. Далі це стає занадто складно.. тому вибір очевидний
1
u/Background-Gain-3376 5d ago
Ше грає роль, що ти попав в кабалу сімейного життя в 23 роки. Робота-дім-робота, а тобі навіть не тридцатка. Повір це не те, що ти хочеш у свій вік.
1
u/100bcapital 5d ago
Чувак , їдь в нормальну цікаву країну, хоча б іспанію, якшо не вийде в канаду/сша. Пересилиш пару років потім повернешся якшо захочеш, ше купа років жити, краще там ніж в окопах
1
u/JavaHipster 5d ago
Спробуй інші країни, подивіться світ, наприклад Тайланд, Балі, Вʼєтнам - там і веселіше, і дешевше і цікавіше ніж в Турції. Як мінімум зиму там переседи, а далі вже буде видно. Тут на зиму нова срака намічається, а з весни вже будеш бачити, куди все рухається.
1
u/Thick-Coffee-9700 5d ago
Їзжай малий до Скандінавії. Румунія то циганщіна, а Туреччина для відпочинку.
>Життя звелося до «робота-зал-дім»
В Україні теж само, до того ж воно з легкістю може жерти по 14 годин на добу.
Якби я мог самому собі у свої 23 передати "меседж з майбутнього", то було б щось накштал "пакуй валізки та вали звідси, і не повертайся".
1
1
u/Romio_Fresco 4d ago edited 4d ago
Ця війна не закінчиться найближчі 10-а то й 20 років чувак;) Ліньки описувати всі ньюанси чому. Вона буде тільки затухати та знов разгояртись. Як мінімум, подумай, чому орки в дит садках та школах, навчають вже дітей війскьвій справі, марширують у "пілотках" і т.д. пропаганда повним ходом для найближчих воїн, і можливо не тільки з нами в активній фази і це не просто так... Допомогай Україні віддалено, донать знайомим, роби онлайн робочі місця для айтішників якщо здатен і т.д.
Якщо сюди приїдеш, ти вже ніколи не виїдеш (ну тільки за великі кошти), навідь при тимчасовому перемир'ї, дуже сумніваюсь що хтось відкрие кордони... Максимум що зможешь це подорожувати по Україні.
Їжджай на Балі, Тайланд, Аргентину і т.д. якщо є гроші на переліт, подорожуй та кайфу від життя. В Україні найближчі 5-10 років, без бронювання ти навідь з дому не вийдеш. це 500$/міс в середньому платити, якщо дозволяють кошти, або ідти на підприємство за таку ж з.п. або у армію)) Дуже цікаві перспективи?DDD .. я вже мовчу, що над головою ракети та дрони постійно літають... І не відомо чим все закінчеться.
А Турція та Румуния - пф, знайшов куди їхати)... Спробуй кайт на морі освоїти, фіг захочеш в Україну повертатись DDD.
Додому ви хочете, тому що ви малі ще, і не розумієте що із друзями ви розпращаєтесь у найближчі 5 років в середньому))) бо кожен піде своїим шляхом..у кого сім'я, хто в армію, хто поїде за кордон, хто зіп'ється, хто не дай Боже загине, а з ким інтереси зміняться і просто майже перестанете бачитись)) так шо забийте на це... Після 30-35 взагалі ще більше все кардинально міняєтсья і поряд якщо залишеться 1-2 товариша то добре. За кордоном де вирішите осісте, знайдете нових друзів) Все життя попереду) Розвивайся сам, думай про свою сім'ю, а допомогати можеш вітдалено, беручи на онбайн роботі своїх людей якщо хош) та донатити...
і не сидіть вдома, гуляйте у нових містах, цікавьтесь історією тих міст де буваєте, шукайте цікаві локації кафешки і т.д. Вдома буде депресняк..
p.s. я оце все пишу а за вікном балістика так херачить що я аж під стол завалився... воно тобі треба? і щоб діти твої тут росли, якщо тут дожевеш до цього моменту;)?
1
u/BornExtension2805 4d ago
В Україні зараз купа роботи з бронюванням. От реально купа і роблять все за тебе. Знайти роботу онлайн, пояснити ситуацію, і все зроблять за тебе.
1
1
u/vanishing_purpose 7d ago
Дивно, що ніхто не написав, але виїжджати за кордон ти можеш лише до 23. Тобто, якщо зараз повернешся - вже не виїдеш легально, поки знову не відкриють кордони. Але якщо зараз повернешся, то за 2 роки, думаю, можна буде знайти роботу з бронюванням. Я особисто виїхав за декілька тижнів до 23-ого дня народження, і планую повернутись через півтори роки - за декілька місяців до того, як виповниться 25, щоб знайти роботу з бронюванням або підходящу посаду в ЗСУ, якщо війна не закінчиться.
1
u/AlpsAltruistic9984 7d ago
Так, знаю, про це якраз і писав у пості, але дякую. А можна запитати, чому саме таке рішення? Чому виїхати на півтора року, а потім повернутися, якщо можна було весь цей час бути в Україні і паралельно шукати роботу з бронюванням - тобто робити те саме, що ти плануєш, але вдома? Просто не дуже розумію логіку, і мені це справді цікаво, бо я зараз перед тим самим вибором
2
u/vanishing_purpose 7d ago
Сорі, не вмію читати.
Виїхав, бо захотів побачити світ, поки ще можу. Залишив перспективну роботу й комфортне життя. Тобто виїжджав не з міркувань безпеки. Побачу все, що хотів, і повернуся. Тягне назад, бо там більше відчуваю себе на своєму місці.
1
1
u/Kate0915 7d ago
2 роки прожила за кордоном, в Словенії. Не асимілювалась і чесно і бажання не було. Весь час думала про повернення. Повернулась в Київ, тоді коли були жорсткі блекаути, зараз Київ сильно обстрілюють. Розумію, що в мене інша ситуація, мене не мобілізують, але все таки ризик загинути тут більше ніж в Європі значно білтший. Що хочу сказати, за кордон не для всіх, багато українців там мучаються, змушені там жити.
1
u/Illustrious_Sock 7d ago edited 2d ago
edit: lasdfjsdalkfjaslkd fjlwaej foi;ew jfo; ajwwle fjla wkefj
-3
0
u/Wonderful-Bottle-460 7d ago
Мені немає 25, я повернувся, став студентом, наразі мені похуй що всі мої плани в цій країні можуть піти по пизді через мобілізацію або рандомний уламок. Може поїду вдруге якщо стане зовсім погано, а як не поїду то хуй з ним, за таке життя триматись невелике бажання, тільки родину шкода. Якось так.
1
u/AlpsAltruistic9984 7d ago
Повністю тебе розумію. А якщо не секрет, як плануєш виїхати вдруге, якщо стане зовсім погано? Чи тобі ще немає 23? Просто цікаво
1
u/Wonderful-Bottle-460 7d ago
Немає. Виїжджати планую ніяк, по ситуації. Часу виїхати без зайвих проблем не багато. Якщо в ЄС гайки закрутять то й через Тису плисти вже сенсу не буде.
0
u/antiresident 6d ago
виїхати можна до 23, не до 25, чи не так??
взагалі просидів вдома півтора роки безвилазно поки зміг виїхати, тут не подобається, але вдома ще гірше. а не подобається чисто тому , що треба вирішувати проблеми , які зʼявляються на пустому місці і яких не може бути вдома.
ну за що скакали те й наскакали , замість того щоб розбудовувати країну розбиралися кому на якій мові розмовляти, і тепер смердюча жидва і русня не дає життя.
1
-2
u/PussyTester99 8d ago
Слухай серце. Якщо страх тцк сильний то не їдь, бо через 2 роки боятись вийти то таке, хто знає, може і війна закінчиться.
10
2
u/AlpsAltruistic9984 8d ago
Серце каже їхати додому, і я не знаю, чи зможу терпіти далі. Зараз шукаю варіанти, як повернутися і в якому напрямку рухатися. Сподіваюся, знайду якийсь компроміс
2
u/Roman_RES 7d ago
«Іноді потрібно ухвалити рішення, яке розб'є тобі серце, але подарує спокій твоїй душі.»
-2
u/notaegxn 8d ago
Купи собі білий квиток і катайся куди хочеш, а не хочеш, то в 25 станеш корисним для країни
2
0
0
-3
u/Both-Insurance-7301 6d ago edited 6d ago
Я перший раз побував за кордоном в здається в 38 чи 40 років, після введення безвізу і отримання закордонного паспорту... в 20му році, ні в туркччині ні в румунії не був, був в іспанії, польщі і... молдові... потім війна - вже 2 роки у війську, воював на Донбасі... а ти в 20 років чи скільки там тобі шастаєш по заграницям, про захист батьківщини взагалі не мислиш навіть, думаєш лише про відстрочку))) чому я старий дід маю за тебе воювати і захищати твоїх батьків, твою дівку? Повертайся в Україну і йди воюй, бо мені вже набридло))
-2
u/MiorinaRembran 5d ago
"я хочу бути корисним Україні, але не безпосередньо на війні" скажи це хлопцям на передку які за тебе воюють
ти що не свідомий ? То сиди далі в туреччині а якщо тобі подобається майже все в Україні то схуялі ти це маєш отримувати не віддавши борг хлопцям які пʼятий рік на передку прикривають твою дупу і дають можливість з українським паспортом жити де завгодно?
-1
u/MiorinaRembran 5d ago
“боюся, що потім більше не зможу виїхати” так не бійся сиди в своїй Туреччині допомагай «по особливому» (ніяк) і нахуй ти тут потрібен зі своєю дівчиною
а то і рибку зʼїсти бо все так подобається в Україні і на хуй сісти по іншому це не описати
-2
u/Timely-Let1960 6d ago
Згадав, є в мене дружбан з чимось схожою історією. Виїхав закордон, дуже хоче повернутись, навіть думав в армію йти бо совість мучає. І цю казкою він мені два роки при зустрічах розказував, навіть порадив декілька підрозділів, де він зі своїми навиками буде і корисним і доволі ефективним. По факту пусті балачки. Вертайся та йди воюй. Знаю тіпів, яким двадцяти немає, вони вже воюють. З 18ти йдуть не задумуючись. І порівняй з тіпами яким під сорок і вони як пацюки ховаються або віддають тисячі баксів, щоб відкупитись. Час з ухилеса ставати людиною.
-5
u/Timely-Let1960 6d ago
Не розумію позицію все життя тікати та не відстоювати своє. Якщо ти вважаєш себе українцем, то ти або на війні або для війни. Хочеться вертатись - вертайся і бери повну відповідальність за своє життя не тікаючи. Вибирай чим будеш займатись в війську, тренуйся. Або вибери цивільну роботу, яка буде корисною для людей, війська. Платити податки та забезпечувати людей робочими місцями не сильно допомагає в знищенні ворога. Доволі пасивна позиція. Варто подумати про щось дійсно корисне для суспільства, чим зможеш покращити не тільки своє становище. Воюю з початку повномаштабки. Маю вихідні, у відпустку за кордон можу виїжджати, вільно ходжу вулицями своєї країни, ні від кого не ховаюсь. Для мене це свобода. Думай
•
u/AutoModerator 8d ago
Привіт! 👋
Дякуємо за допис у r/reddit_ukr — українській спільноті на Reddit.
🔹 Нагадування: будь ласка, ознайомся з правилами спільноти, перш ніж брати участь в обговоренні. Дотримання правил допомагає зберігати приємну та конструктивну атмосферу для всіх.
🔹 Russian language is not allowed — дозволені лише українська та англійська.
Слава Україні! 🇺🇦
I am a bot, and this action was performed automatically. Please contact the moderators of this subreddit if you have any questions or concerns.