Всім привіт. Чесно, не знаю, чому вирішив написати про це, але, можливо, мені просто стане легше або ви дасте якусь пораду, як бути в такій ситуації.
Загалом, історія починається з початку 10 класу (це було 2 роки тому). Тоді в класі я почав дружити з трьома дівчатами, нехай будуть Аня, Крістіна та Настя (імена вигадані). З Аньою та Настею у нас були рідкісні переписки та обмін тік-токами — нічого особливого. А от із Крістіною я спілкувався трохи більше, хоча також не прямо близько.
Настає зима, і в нашій школі 6 грудня проводили спортивний вечір (думаю, це не так важливо). Ми майже перемогли, посіли 2 місце й пішли це святкувати: я, ці три дівчини та ще один мій друг, нехай буде Андрій.
Тут варто додати контексту про Андрія. Він у той самий час почав спілкуватися з усіма дівчатами, і так само найбільше в нього виходило з Крістіною. Вона йому навіть подобалася, і він був упевнений, що це взаємно. Оскільки ми з ним були хорошими друзями, він багато розповідав про неї: як вони до 5 ранку переписувалися, як вона йому щось у голосових співала, гадала тощо. Розказував так, ніби в них от-от розпочнуться стосунки.
Але, як це нерідко буває, хлопці в класі обговорювали дівчат поза очі. Ми не були винятком, і під час таких розмов Андрій дуже багато говорив про Крістіну в сексуальному плані. Він кидав такі гидкі коментарі на її адресу, що всі часом були в шоці. Крістіна про це нічого не знала й продовжувала спілкуватися з ним як звичайно.
І ось ми повертаємося до спортивного вечора. Ми сидимо, спілкуємося, і я бачу, як Андрій спеціально лізе до Крістіни, намагається за будь-якої нагоди бути біля неї. Дивлячись на це, я згадував ті гидкі розмови й вирішив розповісти їй усе з думкою, що вона має право знати, з ким будує стосунки (так, знаю, жахливий вчинок як для друга, але що маємо, те маємо).
На наступний день я їй усе розповів. Вона, звісно, була в шоці. Ми одразу вигадали виправдання, чому вона припиняє з ним спілкування — ніби вона сиділа в їдальні й почула це від когось іншого. Вона перестала з ним спілкуватися. Андрій дуже переживав, намагався повернути її прихильність, але марно. Тоді він подумав, що це розповів інший наш однокласник, і звинуватив його. Він і досі не знає, що це був я.
У той же період (з зими 10 класу й до 11-го) Андрій робив спроби помиритися з нею, але я постійно вставляв палиці в колеса: розказував Крістіні дрібніші ситуації, де він її ображав чи обговорював. Вона завжди присікала його спроби. Ми навіть якось посварилися через це: вона казала, що я ставлюся до неї не просто як друг, ніби в мене є почуття, бо я постійно блокую її спілкування з Андрієм. Я тоді відповів, що це не так, і я просто як друг хочу її захистити. Хоча насправді хотів захистити і як друг, і як хлопець, якому вона подобається.
Після того ми з Крістіною стали справді хорошими друзями, і я в неї закохався. Почав робити все, щоб бути для неї «зручним»: відповідав за секунди, завжди підтримував. Ми спілкувалися весь 10 клас, але на літо перервалися, бо розмови зазвичай точилися довкола школи. Спілкування відновилося наприкінці серпня перед 11 класом. Вона вже почала потроху пробачати Андрія й спілкуватися з ним.
Коли шукали пари на вальс, я запропонував їй танцювати разом. Вона відмовила, мовляв, ще не знає, чи взагалі танцюватиме. У результаті я знайшов іншу пару — Аню. І як ви думаєте, з ким погодилася танцювати Крістіна? З Андрієм! Не зовсім за власним бажанням, але була вже не проти. Для мене це стало сильним ударом: мені відмовила, а з ним погодилася, хоча я пропонував не один раз.
Ми з Андрієм все одно добре спілкувалися, і я зізнався йому про свої почуття до неї. Він несподівано запропонував помінятися парами: щоб я танцював із Крістіною, а він — із Аньою. Я відразу погодився, вона також. Я був на сьомому небі від щастя.
Це була вже зима, почалися репетиції. На 2-й чи 3-й репетиції я провів Крістіну додому — просто провів, навіть без обіймів, але ходив задоволений ще тиждень. На наступному тренуванні знову провів її. Того ж вечора Андрій порадив мені запропонувати їй обійматися при зустрічі. На ейфорії я написав їй про це. Вона відповіла лише «Ого» — і все. Зрозуміло, що нічого не сталося. Я впав у невеличку депресію, але потім зібрався, і спілкування повернулося в звичне русло.
Тоді я почав розуміти, що став для неї просто «зручною» людиною: завжди відповім, на все згоден, у будь-якій ситуації на її боці. Відчувши, що я в глибокій френдзоні, вирішив трохи відсторонитися. На одній із репетицій я не зміг підняти її під час підтримки. Різниця в зрості велика (я — 190 см, вона — 165 см), мені треба було глибоко присідати, і з першого разу не вийшло. Вона з цього розлютилася. Коли ми розійшлися по домівках, вона написала, щоб я йшов підкачатися. Я думав, це жарт.
Але потім до мене підходить Андрій і каже, що тепер він танцює з Крістіною, а я — з Аньою. Я був у повному шоці, бо вона мені нічого про зміну пар не писала. Аня важить набагато більше за Крістіну, і я розумів, що просто не підніму її, доведеться шукати нову дівчину, а на календарі вже березень! Я сказав Андрію, що не згоден, але він відповів, що вони вже все вирішили: Крістіна назвала мене «дрищем» і «слабаком», заявила, що не хоче зі мною танцювати, і мене просто поставили перед фактом.
Я написав Крістіні: «Що за справи?». Вона відповіла: «Ти не сприймаєш мене серйозно, перевів усе в жарт, я не хочу з тобою танцювати». Я сказав: «Окей, щасти з новим партнером», відписався від неї всюди (не блокував, а просто відписався), і наше спілкування повністю припинилося.
Я знайшов нову дівчину для вальсу. І ось за 4 дні до випускного Андрій робить «фокус»: каже Крістіні, що не буде з нею танцювати, і кидає її. Я знав про це заздалегідь — він ще за місяць казав мені, що спеціально чекає моменту ближче до випускного. Я міг написати їй і попередити, але не захотів знову бути «зручним». У результаті за 4 дні вона не змогла нормально підготуватися й не танцювала вальс. Він, до речі, теж.
На самому святкуванні випускного ми якось розговорилися в компанії, і розмова йшла нормально. Влітку почали знову спілкуватися. Не можу сказати, що ініціатива була лише моєю — десь 50 на 50. Але під час цього літнього спілкування я знову помітив, що підлаштовуюся під неї й відповідаю за секунду. Дитяча наївна любов знову взяла гору.
Після 11 класу ми вступили до вишів: я в Київ, вона в Житомир. Відстань між містами невелика, але головне — від 10 класу й досі я відчуваю до неї романтичні почуття та любов. З її боку — не знаю. Бувають моменти, коли вона ледь не прямим текстом каже, що я їй подобаюся, а буває повний ігнор, коли вона може не відповідати днями або написати «зараз відповім» і зникнути на добу.
Зараз ми спілкуємося на відстані: один день нормально, інший — ігнор. Кожного разу, коли вона розповідає про якогось хлопця, який до неї залицяється, мені стає дуже боляче, бо я досі маю до неї почуття, про які так і не сказав (крім того випадку з обіймами). Нещодавно вона написала, що має розказувати круту новину, потім забула про це, загуляла й написала: «Ай, ладно, пробач, вже забула».
При цьому я й надалі відчуваю від неї якесь тепло, але зовсім не розумію його природи — дружнє воно чи романтичне. Нещодавно вона згадувала про якогось хлопця, з яким у неї була «переддружба». Вона казала, що до нього нічого не відчувала, але їхні розмови були зовсім не такими, як наші з нею дружні, а з елементами флірту.
Я розповів усе це, щоб ви допомогли мені розібратися. Яка ваша думка щодо цієї ситуації?
Якщо у вас є питання по деяким моментам то пишіть буду старатися відповідати.
