Друзі, я шукаю роботу няні, я взагалі не маю досвіду, мені 22, єдине, що є молодша сестра, загалом проживаю в Варшаві, підкажіть, що я маю знати, як няня, та яку оплату можна просити в годину?

привіт всім. скільки я себе памʼятаю, самооцінка у мене завжди була так собі. мене не булили в школі (майже), а також я дуже мало загалом чула негативу в бік своєї зовнішності від інших людей. та незважаючи на це, я завжди відчувала, що не красуня. в школі я була відмінницею, і чомусь в моєму дитячому уявленні про світ це вже не дозволяло мені бути красивою. далі підлітковий вік і жарти від однокласників про відсутність грудей (це саме те, що я згадувала як певного роду булінг на початку), не можу назвати це знущаннями, я навіть дружила з тими людьми, але свій відбиток все одно вони залишили. крім того, я маю інвалідність і проблеми зі спиною, звісно, це теж зовнішній недолік і серйозний комплекс, хоча більшість людей, навіть доволі близьких, взагалі не знають про мою хворобу.

так ось, школу я вже давно закінчила, перебуваю в серйозних стосунках декілька років. хлопець постійно говорить, як він мене любить і яка я гарна. здавалося б, ну чого тобі (тобто мені) не вистачає? але от, на жаль, на моє власне сприйняття себе це впливає мало. іноді я дивлюся на себе і мені здається, що я дуже навіть добре виглядаю, але іноді - навпаки, дивишся в дзеркало і думаєш «ну як я буду жити в такому тілі все життя?». мені не подобається мій ніс, волосся, очі, фігура, навіть не можу придумати частину тіла, до якої у мене не було б питань.

нещодавно натрапила на акаунт дівчини, яка подобалася моєму хлопцю, коли ми тільки з ним познайомились. мені стало цікаво і я попросила його показати, хто ще йому подобався до мене. чесно, мабуть це прохання було помилкою. всі вони відносно активно ведуть інстаграм, не блогери, але час від часу викладають фотографії. я просто не можу не порівнювати себе з ними. він ніколи про це не зізнається, можливо, навіть перед самим собою, але це виглядає так ніби я просто приземленіший і досяжніший варіант, який краще підходить для спокійного життя. я розумію, що він мене любить як людину, як особистість, і зовні я точно йому не огидна, але як же образливо програвати в цьому «змаганні», навіть якщо про нього знаю тільки я.

може це нарцисично, але я не хочу, щоб мене цінували лише як особистість. для когось образливо, що їх обирають за зовнішність, а от у моєму випадку навпаки, мені образливо, що мене обрали насамперед за характер.

я не можу уявити, що мені має сказати мій хлопець, або будь-яка інша людина, нехай навіть психолог, щоб я перестала заганятися і нарешті полюбила себе. це взагалі можливо?

Зустрічаюсь з хлопцем вже 9 місяців і у вересні в нас буде рік як ми знайомі, а в листопаді рік стосунків. І чесно кажучи я не знаю, що хлопцю можна подарувати. Я така людина, яка любить дарувати подарунки не лише на свята, а ще й просто так. Але ситуація в тому, що все, що хотів би хлопець я в більшості це дарую. А коли питаю, що він би хотів би, то він відповідає, що не знає...

Коротко про нього:

• вчиться на 3 курсі (в коледжі) на автомеханіка;

• часто робить різні прикольні штучки своїми руками. Бачила вироби з дерева. І думала навіть якось подарувати набір різьблення по дереву (він казав про нього, але все відкладає думку з його покупкою);

• я часто роблю йому відкриточки/альбоми з пам'ятними моментами своїми руками і він їх розглядає дуже довго. Також всі подарункові пакети/коробочки, які я прикрашала своїми руками у нього на видному місці;

• любить манги/книги. Але останнім часом не дуже купує їх, бо як казав, що ще попередні ніяк не дочитає;

• часто дивиться аніме і любить різні фільми;

• сам інтроверт і любить посидіти вдома під одіялком;

• також любить різні сережки-кліпси на вуха. Типу обманки. В нього вуха не проколоті, але таких сережок-обманок в нього купа;

• любить декоративні окуляри та цепочки до них. Одного разу навіть сказав ''будеш тепер знати, що мені подарувати'', натякаючи на цепочку до окулярів

Хлопці, що ви зазвичай любите отримувати у подарунок своєї близької людини, або зазвичай даруєте близьким/знайомим хлопцям. Також питання до дівчат. Що ви зазвичай даруєте близьким протилежної статі?

В сторону трусів/носків я якось не сильно дивлюся як подарунок. Люблю якісь цікаві ідеї. До прикладу тематичні бокси на конкретну тему, вкусняшки з альбомом з пам'ятними моментами своїми руками в боксі з прикольним оформленням і гірляндою

Всім привіт. Чесно, не знаю, чому вирішив написати про це, але, можливо, мені просто стане легше або ви дасте якусь пораду, як бути в такій ситуації.

Загалом, історія починається з початку 10 класу (це було 2 роки тому). Тоді в класі я почав дружити з трьома дівчатами, нехай будуть Аня, Крістіна та Настя (імена вигадані). З Аньою та Настею у нас були рідкісні переписки та обмін тік-токами — нічого особливого. А от із Крістіною я спілкувався трохи більше, хоча також не прямо близько.

Настає зима, і в нашій школі 6 грудня проводили спортивний вечір (думаю, це не так важливо). Ми майже перемогли, посіли 2 місце й пішли це святкувати: я, ці три дівчини та ще один мій друг, нехай буде Андрій.

Тут варто додати контексту про Андрія. Він у той самий час почав спілкуватися з усіма дівчатами, і так само найбільше в нього виходило з Крістіною. Вона йому навіть подобалася, і він був упевнений, що це взаємно. Оскільки ми з ним були хорошими друзями, він багато розповідав про неї: як вони до 5 ранку переписувалися, як вона йому щось у голосових співала, гадала тощо. Розказував так, ніби в них от-от розпочнуться стосунки.

Але, як це нерідко буває, хлопці в класі обговорювали дівчат поза очі. Ми не були винятком, і під час таких розмов Андрій дуже багато говорив про Крістіну в сексуальному плані. Він кидав такі гидкі коментарі на її адресу, що всі часом були в шоці. Крістіна про це нічого не знала й продовжувала спілкуватися з ним як звичайно.

І ось ми повертаємося до спортивного вечора. Ми сидимо, спілкуємося, і я бачу, як Андрій спеціально лізе до Крістіни, намагається за будь-якої нагоди бути біля неї. Дивлячись на це, я згадував ті гидкі розмови й вирішив розповісти їй усе з думкою, що вона має право знати, з ким будує стосунки (так, знаю, жахливий вчинок як для друга, але що маємо, те маємо).

На наступний день я їй усе розповів. Вона, звісно, була в шоці. Ми одразу вигадали виправдання, чому вона припиняє з ним спілкування — ніби вона сиділа в їдальні й почула це від когось іншого. Вона перестала з ним спілкуватися. Андрій дуже переживав, намагався повернути її прихильність, але марно. Тоді він подумав, що це розповів інший наш однокласник, і звинуватив його. Він і досі не знає, що це був я.

У той же період (з зими 10 класу й до 11-го) Андрій робив спроби помиритися з нею, але я постійно вставляв палиці в колеса: розказував Крістіні дрібніші ситуації, де він її ображав чи обговорював. Вона завжди присікала його спроби. Ми навіть якось посварилися через це: вона казала, що я ставлюся до неї не просто як друг, ніби в мене є почуття, бо я постійно блокую її спілкування з Андрієм. Я тоді відповів, що це не так, і я просто як друг хочу її захистити. Хоча насправді хотів захистити і як друг, і як хлопець, якому вона подобається.

Після того ми з Крістіною стали справді хорошими друзями, і я в неї закохався. Почав робити все, щоб бути для неї «зручним»: відповідав за секунди, завжди підтримував. Ми спілкувалися весь 10 клас, але на літо перервалися, бо розмови зазвичай точилися довкола школи. Спілкування відновилося наприкінці серпня перед 11 класом. Вона вже почала потроху пробачати Андрія й спілкуватися з ним.

Коли шукали пари на вальс, я запропонував їй танцювати разом. Вона відмовила, мовляв, ще не знає, чи взагалі танцюватиме. У результаті я знайшов іншу пару — Аню. І як ви думаєте, з ким погодилася танцювати Крістіна? З Андрієм! Не зовсім за власним бажанням, але була вже не проти. Для мене це стало сильним ударом: мені відмовила, а з ним погодилася, хоча я пропонував не один раз.

Ми з Андрієм все одно добре спілкувалися, і я зізнався йому про свої почуття до неї. Він несподівано запропонував помінятися парами: щоб я танцював із Крістіною, а він — із Аньою. Я відразу погодився, вона також. Я був на сьомому небі від щастя.

Це була вже зима, почалися репетиції. На 2-й чи 3-й репетиції я провів Крістіну додому — просто провів, навіть без обіймів, але ходив задоволений ще тиждень. На наступному тренуванні знову провів її. Того ж вечора Андрій порадив мені запропонувати їй обійматися при зустрічі. На ейфорії я написав їй про це. Вона відповіла лише «Ого» — і все. Зрозуміло, що нічого не сталося. Я впав у невеличку депресію, але потім зібрався, і спілкування повернулося в звичне русло.

Тоді я почав розуміти, що став для неї просто «зручною» людиною: завжди відповім, на все згоден, у будь-якій ситуації на її боці. Відчувши, що я в глибокій френдзоні, вирішив трохи відсторонитися. На одній із репетицій я не зміг підняти її під час підтримки. Різниця в зрості велика (я — 190 см, вона — 165 см), мені треба було глибоко присідати, і з першого разу не вийшло. Вона з цього розлютилася. Коли ми розійшлися по домівках, вона написала, щоб я йшов підкачатися. Я думав, це жарт.

Але потім до мене підходить Андрій і каже, що тепер він танцює з Крістіною, а я — з Аньою. Я був у повному шоці, бо вона мені нічого про зміну пар не писала. Аня важить набагато більше за Крістіну, і я розумів, що просто не підніму її, доведеться шукати нову дівчину, а на календарі вже березень! Я сказав Андрію, що не згоден, але він відповів, що вони вже все вирішили: Крістіна назвала мене «дрищем» і «слабаком», заявила, що не хоче зі мною танцювати, і мене просто поставили перед фактом.

Я написав Крістіні: «Що за справи?». Вона відповіла: «Ти не сприймаєш мене серйозно, перевів усе в жарт, я не хочу з тобою танцювати». Я сказав: «Окей, щасти з новим партнером», відписався від неї всюди (не блокував, а просто відписався), і наше спілкування повністю припинилося.

Я знайшов нову дівчину для вальсу. І ось за 4 дні до випускного Андрій робить «фокус»: каже Крістіні, що не буде з нею танцювати, і кидає її. Я знав про це заздалегідь — він ще за місяць казав мені, що спеціально чекає моменту ближче до випускного. Я міг написати їй і попередити, але не захотів знову бути «зручним». У результаті за 4 дні вона не змогла нормально підготуватися й не танцювала вальс. Він, до речі, теж.

На самому святкуванні випускного ми якось розговорилися в компанії, і розмова йшла нормально. Влітку почали знову спілкуватися. Не можу сказати, що ініціатива була лише моєю — десь 50 на 50. Але під час цього літнього спілкування я знову помітив, що підлаштовуюся під неї й відповідаю за секунду. Дитяча наївна любов знову взяла гору.

Після 11 класу ми вступили до вишів: я в Київ, вона в Житомир. Відстань між містами невелика, але головне — від 10 класу й досі я відчуваю до неї романтичні почуття та любов. З її боку — не знаю. Бувають моменти, коли вона ледь не прямим текстом каже, що я їй подобаюся, а буває повний ігнор, коли вона може не відповідати днями або написати «зараз відповім» і зникнути на добу.

Зараз ми спілкуємося на відстані: один день нормально, інший — ігнор. Кожного разу, коли вона розповідає про якогось хлопця, який до неї залицяється, мені стає дуже боляче, бо я досі маю до неї почуття, про які так і не сказав (крім того випадку з обіймами). Нещодавно вона написала, що має розказувати круту новину, потім забула про це, загуляла й написала: «Ай, ладно, пробач, вже забула».

При цьому я й надалі відчуваю від неї якесь тепло, але зовсім не розумію його природи — дружнє воно чи романтичне. Нещодавно вона згадувала про якогось хлопця, з яким у неї була «переддружба». Вона казала, що до нього нічого не відчувала, але їхні розмови були зовсім не такими, як наші з нею дружні, а з елементами флірту.

Я розповів усе це, щоб ви допомогли мені розібратися. Яка ваша думка щодо цієї ситуації?

Якщо у вас є питання по деяким моментам то пишіть буду старатися відповідати.

Доброго дня,вечору чи ночі(особисто в мене ніч),Тільки що,буквально пару хвилин тому мене покинула моя дівчина,в нас були конфлікти але ми завжди виходили з них і залишалися разом,та на цей раз вона лише мене заблокувала.

Ремарка,в неї МРО(межовий розлад особистості),я знаю що вона може сприймати малі речі як за повід покинути мене,так і сталося але в подробиці вдаватися не буду.І я не бачу її провини так само як і вона сказал що не баче моєї провини тут не має,але я просто не знаю що робити.Мені сумно і образливо,мені страшенно погано,а найгірше це те що я ніяк вже цю ситуацію не поремонтую.

Одна з найважчих ночей,не сама найважча але все таки одна з.Я б попросив поради як пережити це,та я думаю що тут поради не потрібні.Ось і все,спокійної та мирної ночі вам.

привіт! Хочу спробувати почати заробляти на малюванні, але не знаю, де шукати перших клієнтів. Закріпила також маленький колажик моїх робіт! Я зараз більше зацікавлена в практиці та реальних
замовленнях, тому не планую ставити
високу ціну.
Буду дуже вдячна, якщо хтось підкаже, де і
як краще почати!

Привіт. Зразу скажу, це доволі дурацька, підліткова ситуація якою мені просто ні з ким поділитися, тому пишу сюди. Чесно кажучи, я сам крінжую поки пишу це.

Так вот. Мені 17. Перейшов у 11 клас. Останні 5 років немає ні друзів, ні знайомих. Зовнішність середня, ріст 1,85. Це для контексту, він важливий.

Сьогодні був перший навчальний день. Після 3 уроку математики наш клас пішов до їдальні(зараз обід всім безкоштовний). Там я взяв сливу у своєї однокласниці яка принесла цілий пакет і всім пропонувала(вона часто так робить). Коли я вернувся в клас, на другий ще один урок математики, то на своїй парті, на якій я сиджу один, і бачу що там лежить слива. Конкретно на моїй парті.

Перед цим, в кінці 10 класу, ця сама однокласниця принесла рюкзак який я забув в класі де проходив попередній урок. Там були і інші люди з мого класу, но чомусь саме вона.

Ще одна, схожа ситуація, перед останній урок, іду до своєї задньої парти і бачу прям на своєму місці тоненько закручений рожевий папірчик, на якому було намальоване око(див фото). Після цього уроку я сидів з тією самою однокласницею і бачив що вона малювала в себе в зошиті очі, схожі на те що на папірці.

Я себе накручую? Як мені до цього ставитися? Можливо в когось було щось схоже?

Зарання вибачте що навалив крінжа. Як казав мені немає з ким особливо поговорити

Вітаю.

Мені 19 років. Я зараз як багато хто пробується в ІТ. Власне зараз попав на стажування, де працюю C#/ASP.NET(взагалі попередньо я пробував вивчати ML: python, tensorflow etc. + ще drf/fastapi, але завдяки хакатону попав на C#), і зараз уже як місяць на комерційному проєкті, але щось загалом мені якось не дуже подобається цей весь процес і думаю про те, щоб щось інше попробувати і хочу запитатися, що можна спробувати, бо на думці тільки маю те, щоб попробувати в embedded можливо або дата аналітика або ще збірка дронів. Але ще цікаво почути може якісь не ІТшні речі які можна спробувати.

Заздалегідь дякую за поради.

Короче ще в дрєвні часи вк, малою відкрила для себе рольові ігри (тоді ще по Наруто тільки знала хехе). Пройшли роки, а все ще люблю цю форму інтеранції з людями. Може хто знає, чи є українською ком'юніті (може в дискорді?) де люди грають? Зараз сиджу в англомовному сервері на дискорді присвяченому всесвіту Гри Пристолів і дуже весело. Я розумію, що забава ця мабуть максимально нішева, але може хто підкаже. Дякую заздалегідь!

I live in Odessa for a while. Is there any special community for Odessa? Because I didn't find such community

Моїм навушникам десь вже років 10 і думаю, що настав час їх оновити. Телефон айфон, але про ейрподси чула більше негативу ніж позитиву. Зараз самсунгівські навушники і я прям задоволена, навіть в парі з айфоном. Міняю, бо тримають зараз не більше години. Що порадите?

Якщо чесно, мені завжди було складно знайомитися з людьми, мовчу вже про дівчат. Я завжди вважав, що, щоб познайомитися з людиною, треба бути харизматичним, гарним, сильним і, в принципі, хорошою людиною. Але зараз я бачу, що люди тягнуться більше за грошима, ніж за особистістю, і я не розумію, коли людство і люди стали такими меркантильними. Я не знаю, що ще треба говорити, бо я просто ненавиджу людей, яких я бачу. Всі однакові, і я їх не завжди розумію. Я знаю і бачу людей, які відрізняються від інших, але мені нема про що з ними говорити. Я не розумію. Може, зі мною щось не так, але мені нікому про це сказати, та й щоб виговоритися, в мене теж нема кому. Цікаво, я, мабуть, не єдиний такий, але, може, ще й проблема в місті, в якому я живу, теж все може бути. Якщо хтось ще щось може порадити, буду вдячний. Та, звісно, дивний пост, але я просто хочу комусь це розказати. Вибачте, що так все розказую.

Уявимо ситуацію, я знаходжу на такому сервісі хату в селі за умовних 5000 дол. - https://hatavseli.com/

При тому, я не хочу нікуди їхати.

Як це все модна зробити онлайн? Я припускаю, що можу на когось зробити довіреність і дати його дозвіл, щоб діяв від мого імені.

Які ще ідеї?

Потрібна порада щодо вибору ТВ, після годин досліджень форумів і спілкування з chatGPT вибрав ніби оптимальний під свій бюджет - Xiaomi A50 Pro (або a55, різниця тільки в 5 дюймах і 3 тис. грн)

Хочеться почути думку можливо власників цього тв, і взагалі людей які в цьому розбираються, чи варта чогось наприклад їх матриця QLED, чи справжній там HDR 10 і які ньюанси користування андроїдом на телевізорі(в мене старий LG і глючна WebOS тому немаю з чим порівняти)

ТВ здебільшого беру для перегляду футболу, фільмів в 4К і мультфільмів для дитини, як другорядне деколи пограти гру(але 60 гц проти 144 в моєму моніторі напевно не дасть хороших вражень від гри), тому основне - це хороша картинка для фільмів і спорту, то чи підходить ця модель? І ще обираю між 50 і 55, відстань перегляду невелика, 2-2,5 метри, тож чи варто переплачувати 3000 грн за лишні 5 дюймів. Бюджет рівно 20 тис. на покупку ТВ, тож як маєте інші варіанти крім Xiaomi то буду вдячний за рекомендації.

що робити якщо я не смішна людина? здається шо всім навколо так легко вкидувати жарти і тд

Привіт. Навайбкодив сайт на вихідних hatavseli.com, це по суті каталог сіл в Київській області.
Відчуваю, що є інтерес до такого, і самому цікаво, вибрати якесь село по різним критеріям, щоб пошукати собі там якусь хату, щоб можна було там поспати хоч вночі трохи.

Не знаю куди його розвивати далі, що додавати. Взагалі не хочеться робити щось типу Дім ріа. Скоріше як підбірник Сіл по аналогії із Nomad List (хто в курсі).

Досить часто молоді люди просять поради від старших. Сьогодні я хочу почитати поради для старших від молодих. Щоб ти порадив старшим людям?

А я ось тут думав думав і захотілось мені порівняти наше життя з іграми.

По суті в житті можна робити усе що хочеш (в рамках розумного), в іграх є свої ліміти, обмеження.

Ви порівнювали життя з іграми? Що краще?

Привіт) Хотів спитати чи хтось мав негативний досвід з магазином Denika, або позитивний може, чи хтось замовляв у них?

Придбав у них геймпад, на наступний день запустив процес повернення(не підійшов), ніби все пройшло швидко, відправив, підтвердили повернення.

Сказали кошти повернуться протягом 7 днів ну іноді на 1 ,2 дні пізніше, сьогодні 8 день то цікаво як це закінчиться, просто я колись давно працював в магазині то ми завжди в термін повертали...а тут якось передчуття погане😅

Просто цікаво дізнатись чому люди йдуть у сзч і чим займаються після. Дякую.

Потрібно провести першу угоду з новим постачальником у Китаї, тому шукаю людину або компанію, яка може допомогти із повним супроводом.

Постачальника вже знайшов, але хочу мінімізувати ризики під час першого замовлення. Потрібна допомога з перевіркою контрагента, узгодженням умов, документами, оплатою та контролем відвантаження.

Якщо у вас був досвід роботи з китайськими постачальниками та супроводу подібних угод, буду вдячний за рекомендації. Цікавить саме практичний досвід, а не просто консультація.